Кухаренко В.М.
Харківський національний автомобільно-дорожній університет
Проблеми дистанційного навчання в 2025 році
Анотація.
У доповіді розглянуто актуальні виклики та тенденції трансформації дистанційного навчання у системі вищої освіти України в умовах воєнного стану, цифровізації та глобальних змін. Проаналізовано ключові проблеми, зокрема контекст війни, домінування очного формату, впровадження компетентнісного підходу, розвиток дуального навчання, роль комунікацій, використання штучного інтелекту (ШІ), моніторинг навчального процесу, відсутність єдиних стандартів, міжнародний досвід, забезпечення академічної доброчесності, підготовку викладачів, зворотний зв’язок студентів і стан активності у відкритих курсах. Запропоновано перспективні напрями розвитку дистанційного навчання на найближчі роки.
Ключові слова: дистанційне навчання, вища освіта, війна, цифровізація, штучний інтелект, дуальне навчання, комунікація, компетентності, академічна доброчесність.
1. Вступ
Сучасна система освіти в Україні зазнає значних змін, зумовлених викликами стрімкого технологічного розвитку, глобалізації економіки та необхідністю інтеграції до європейського освітнього простору. У цих умовах освіта виступає як критично важливий інструмент для забезпечення конкурентоспроможності фахівців на ринку праці та соціального захисту від його коливань. Якість освітніх послуг напряму впливає на формування кваліфікаційних компетенцій випускників, що є визначальним для їхнього професійного успіху та сприйняття роботодавцями.
В умовах війни, цифрової трансформації та глобальних викликів система вищої освіти України функціонує в режимі постійної адаптації. Дистанційне навчання, що стало вимушеною відповіддю на пандемію та воєнні обставини, перетворилося на важливий інструмент забезпечення безперервності освітнього процесу. Водночас попри очевидні переваги дистанційного формату, він супроводжується рядом системних, технологічних і педагогічних проблем, що потребують комплексного аналізу та стратегічного переосмислення.
Впровадження інноваційних педагогічних технологій, інформатизація навчального процесу, розвиток дистанційних форм навчання та дуальна освіта є ключовими напрямками модернізації вітчизняної освітньої системи. Елементи електронного та дистанційного навчання визнані ефективними засобами задоволення освітніх потреб, надаючи здобувачам свободу доступу до ресурсів та можливість будувати власні освітні траєкторії. Дуальна освіта, у свою чергу, є однією з провідних моделей підготовки фахівців, яка успішно інтегрує теоретичне навчання в освітніх установах з практичною діяльністю на підприємствах, сприяючи набуттю не лише знань, а й необхідних практичних навичок та компетенцій.
Перехід до компетентнісного підходу є основою сучасної європейської системи освіти, підвищуючи конкурентоспроможність українських випускників на міжнародному ринку праці. Цей підхід передбачає переорієнтацію від формування фахівця, який лише "знає", до фахівця, який також "уміє", є самостійним, креативним та ініціативним.
Різке та вимушене впровадження механізмів дистанційної взаємодії створило значні труднощі як для студентів, так і для викладачів. Проблеми включають порушення діалогічності спілкування, зниження можливості якісно контролювати діяльність студента та спонукати його до активності, а також недостатні технічні умови для повного залучення всіх учасників. Крім того, виявлено малу кількість викладачів, що спеціалізуються на методиці викладання в умовах дистанційної освіти. В умовах воєнного часу ці проблеми загострюються, вимагаючи пошуку інноваційних форм та методів навчання, що дозволять гнучко реагувати на запити ринку праці та зберігати людський капітал.
З огляду на актуальність згаданих проблем, постає питання про визначення особливостей організації та технології проведення процесу моніторингу для формулювання висновків щодо результатів дистанційної освіти. Такий моніторинг, заснований на педагогічному дизайні, є ключовим для визначення та корегування рівня освітніх послуг.
В межах даної статті ставимо перед собою на меті визначити особливості організації, технології та методики проведення моніторингу якості та ефективності засобів дистанційного навчання на засадах впровадження педагогічного дизайну. Дослідження також спрямоване на висвітлення окремих проблемних аспектів організації дистанційного навчання та перспектив його подальшого розвитку, а також визначення якісних змін у сфері викладацько-студентської взаємодії в умовах вимушеного переходу до навчання у дистанційному форматі та окреслення шляхів покращення такої взаємодії.
2. Стан розвитку освіти
Контекст війни та кризи. Воєнні дії, внутрішнє переміщення студентів і викладачів, пошкодження інфраструктури істотно обмежують доступ до якісного освітнього середовища. Ці фактори є не лише зовнішніми обставинами, а безпосередньо формують нову освітню реальність. Відповідно, університети змушені розробляти альтернативні формати навчання, які забезпечують гнучкість, доступність і збереження академічних стандартів у надзвичайних умовах.
Пріоритет очного навчання. Попри поширення дистанційних технологій, у державній політиці та внутрішній стратегії закладів вищої освіти (ЗВО) домінує орієнтація на очне навчання. Дистанційний формат часто сприймається як тимчасовий, що обмежує інвестування в інфраструктуру, підготовку викладачів та створення якісного контенту. Така ситуація стримує розвиток дистанційної освіти як повноцінної альтернативи традиційному навчанню.
Компетентнісний підхід та дуальне навчання. Сучасні освітні тенденції вимагають переходу від знаннєвої парадигми до компетентнісного підходу [1]. В українських ЗВО впровадження цього підходу у дистанційних курсах часто має формальний характер і не завжди відображає реальні професійні вимоги. Значна частина викладачів не володіє інструментами структурування компетентностей у системах управління навчанням (LMS), що ускладнює ефективне проєктування освітніх програм.
Дуальне навчання, яке базується на компетентнісному підході, активно інтегрується в освітній процес, зокрема в технічних університетах але без компетентностей. Проте у дистанційному форматі ця модель залишається експериментальною. Успішні приклади передбачають активну взаємодію з роботодавцями та часткову віртуалізацію виробничої практики [1]. Проблемою залишається координація між навчальним закладом і підприємствами в умовах дистанційної взаємодії.
Для викладачів України у 2025 році був проведений відкритий дистанційний курс «Організація дуального навчання». На курс підписалось 10 викладачів, завершили навчання та захистили свої проєкти 4 викладача.
Комунікація як критичний чинник. Комунікативна складова дистанційного навчання залишається однією з найслабших ланок. Недостатній розвиток комунікативних компетентностей викладачів, обмежене застосування інтерактивних форматів (дискусії, спільні проєкти), емоційна ізоляція студентів — усе це потребує невідкладного педагогічного втручання. Важливо забезпечити не лише академічну, а й мотиваційну та емоційну підтримку здобувачів освіти [2, 3].
Слід зазначити, що відкритий дистанційний курс для викладачів України у 2024 році не відбувся в наслідок відсутності аудиторії.
Штучний інтелект. Використання ШІ у дистанційній освіті в Україні обмежене ініціативами окремих викладачів. ШІ застосовується для автоматизованого створення контенту, формулювання завдань, аналітики результатів. Однак відсутність інституційної підтримки та етичних настанов обмежує потенціал його впровадження в системі освіти [4].
У 2025 році викладачам України був запропонований відкритий дистанційний курс «Проєктування навчального курсу з ШІ» на базі широко відомої у світі технології ADDIE, Курс успішно закінчили 4 викладача. Набагато легше прослухати онлайн вебінари, ніж створити якісну навчальну програму на базі компетентностей освітнього стандарту спеціальності.
Відсутність стандартів дистанційного навчання. В Україні відсутні єдині стандарти якості дистанційного навчання, такі як у США для онлайн курсів [5] та викладачів [6]. Це призводить до значної варіативності у підходах, ускладнює зовнішню експертизу освітніх програм і знижує прозорість для студентів і роботодавців. Університети змушені створювати локальні регламенти, які не завжди узгоджені з міжнародними практиками, відмовитись від використання LMS Moodle, використовувати різноманітні додатки для розміщення інформаційних ресурсів та проведення вебінарів. Це суттєво впливає на імідж країни.
Зворотний зв’язок є критично важливим для удосконалення курсів. Студенти часто вказують на нестачу живого спілкування та повільні відповіді викладачів у чатах. Регулярне та чесне опитування допомагає виявити проблемні зони й підвищити ефективність освітнього процесу.
Оцінювання у дистанційному форматі потребує переосмислення. Необхідно впроваджувати інструменти, які поєднують довіру, мотивацію та контроль: адаптивне тестування, проєктні роботи, усні інтерв’ю тощо. Це сприятиме підвищенню академічної доброчесності й розвитку відповідальності студентів.
Моніторинг навчального процесу. Хоча сучасні LMS надають широкі аналітичні можливості, на практиці моніторинг часто обмежується формальним обліком відвідуваності та оцінок. Потребує розвитку система адаптивного моніторингу з використанням навчальної аналітики та інструментів ШІ, яка дозволить виявляти ризики, підтримувати індивідуальні траєкторії та підвищувати ефективність навчання. На даному етапі ми знаходимось на початку шляху. Для будь якої форми навчання моніторинг навчального процесу треба будувати на базі LMS Moodle.
Аналітичні спостереження. Частка студентів, які навчаються дистанційно, залишається високою, особливо у прифронтових регіонах. Водночас задоволеність дистанційним навчанням є змішаною: викладачі відзначають професійне навантаження, а студенти – брак комунікації. LMS у більшості ЗВО використовується переважно як сховище матеріалів, а не як інтегроване середовище для взаємодії.
Підготовка викладачів. Ключовим фактором успішності дистанційного навчання є цифрова та педагогічна компетентність викладача. Необхідна системна підготовка щодо фасилітації, онлайн-оцінювання, створення інтерактивних матеріалів, етики роботи в цифровому середовищі. На жаль, ця робота на даному етапі виглядає, як участь у вебінарах та отримання сертифікатів. Викладача треба готувати до створення кофортних для студента гнучких освітніх систем.
Гнучкість освітньої системи передбачає здатність до швидкої перебудови: модульність програм, асинхронність, мобільні рішення, офлайн-доступ. Такі рішення забезпечують стійкість освітнього процесу навіть за умов кризи.
Міжнародні практики. Країни ЄС та США демонструють зрілість систем дистанційної освіти, які спираються на стандарти якості, інституційну інтеграцію ШІ, розвиток цифрових компетентностей викладачів, мікрокредитування, цифрові бейджі. Українському досвіду бракує системності, проте є потенціал для адаптації успішних моделей.
3. Вдосконалення освіти України
3.1. Підвищення якості дистанційного навчання та взаємодії:
Створення та підтримка якісної цифрової інфраструктури: Необхідно розробити стандарти якості дистанційних курсів, створити ресурси та сервіси дистанційної освіти, які забезпечать безперебійний та якісний зв'язок між учасниками освітнього процесу та сформують єдиний інформаційно-освітній простір, що акумулює необхідні ресурси та бази даних. Важливо забезпечити всіх учасників надійним інтернет-зв'язком.
Розвиток цифрової та педагогічної компетентності викладачів: Потребує якісної підготовки педагогічних кадрів, які спеціалізуються на методиці викладання в умовах дистанційної освіти [1]. Викладачі мають досконало знати не лише свій предмет, а й володіти інструментами дистанційної освіти. Необхідно виділити час на опанування нових сервісів (наприклад, для формативного оцінювання) або пройти відповідні курси підготовки.
Впровадження гнучких та активних форм навчання: Використання активних методів навчання з елементами дистанційного та змішаного форматів дозволяє здобувачеві гнучко планувати свою навчальну діяльність. Доцільно розвивати формат дистанційного навчання відповідно до вимог освітньої діяльності та потреб учасників.
Забезпечення якісного моніторингу та оцінювання: Організація процесу моніторингу є ключовою для формулювання висновків щодо результатів дистанційної освіти та корегування освітнього процесу [7]. Моніторинг ефективності дистанційного навчання на засадах педагогічного дизайну є шляхом до визначення та корегування рівня освітніх послуг [8]. Оцінка може бути формативною (для виявлення недоліків та адаптації курсу) або сумативною (для комплексної оцінки та актуалізації змісту) [7].
Посилення взаємодії та підтримки студентів: Хоча дистанційне навчання може обмежувати безпосередній контакт, важливо використовувати інтерактивні технології для обговорення проблем, формування власної точки зору та доведення позиції. Моніторинг ефективності курсів сприяє реалізації особистісно орієнтованого навчання.
3.2. Розвиток дуальної освіти та зв'язку з ринком праці:
Тісна співпраця між ЗВО, роботодавцями та здобувачами: Дуальна освіта передбачає тісний зв'язок ринку праці та установ освіти, що є основним у соціальному партнерстві. Необхідна клопітка, багатовекторна співпраця між закладом освіти і підприємствами для подолання розриву між стандартами та вимогами роботодавців. Важливо розробити моделі взаємовигідних відносин та чітко встановити права та обов'язки всіх сторін.
Впровадження повноцінної дуальної моделі: Це крок до модернізації освіти та підвищення її відповідності потребам ринку праці. Модель передбачає реальне навчання на виробництві з використанням системи залікових кредитів (ЄКТС), чіткими критеріями оцінювання та обов'язковою оплатою роботи. Дуальна освіта дає можливість здобути колосальний досвід на практиці, де робота є невід'ємною складовою навчання [1]. Необхідно приділяти значну увагу практичному навчанню. Ознайомлення студентів з передовим досвідом підприємств, організація екскурсій. Важливо визначити додаткові компетентності, що враховують особливості вимог замовника (роботодавця). Роботодавці хотіли б мати можливість впливати на зміст освітніх програм.
Підготовка кадрів для дуальної системи: Потрібна підготовка викладачів та промисловців до впровадження дуального навчання та узгодження компетентностей [1]. Важливо залучати кваліфікований персонал з виробництва до педагогічної діяльності та підвищувати їхні знання з інженерної педагогіки та психології навчання дорослих.
3.3. Реалізація компетентнісного підходу:
Системне впровадження компетентнісного підходу: Це є основою сучасної європейської системи освіти. Він передбачає формування фахівця, який не лише "знає", але й "уміє", є самостійним, креативним та ініціативним [General context from the introduction], здатний застосовувати знання на практиці.
Використання рамок та матриць компетентностей: Це важливий інструмент для українських закладів у контексті переходу до компетентнісного підходу. Рамки компетентностей в LMS Moodle можуть використовуватися для вимірювання та оцінювання [1]. Матриці компетентностей оцінюють на глибшому рівні, включаючи знання, навички, поведінку, ставлення.
Фокус на результатах навчання: Компетентнісний підхід орієнтований на результати навчання та оцінку вміння застосовувати знання на практиці. Необхідно розвивати креативні навички, вміння діяти в нестандартних ситуаціях, а також організовувати тренінги та семінали для розвитку м'яких навичок та особистісного зростання. Важливо забезпечити індивідуальний підхід до впровадження компетентнісного підходу в дуальне навчання та аналізувати чинники успіху в конкретному випадку .
3.4. Інтеграція штучного інтелекту (ШІ) в освіту
Збалансоване впровадження: Важливо інтегрувати ШІ, враховуючи як переваги, так і недоліки. Не можна нав'язувати інструменти ШІ вчителям. Необхідно надати їм відповідні навчальні ресурси та час на адаптацію. ШІ може допомогти вчителям, автоматизуючи адміністративні завдання (наприклад, оцінювання, відстеження відвідуваності), дозволяючи їм приділяти більше часу творчому та інтерактивному навчанню. ШІ може підвищити результати учнів через персоналізовані навчальні траєкторії та зворотний зв'язок у реальному часі .
Збереження критичного мислення та людської взаємодії: Необхідно заохочувати критичне мислення одночасно з використанням ШІ. Важливо використовувати інструменти ШІ, які допомагають вивчати логіку та розуміти процес, а не просто копіювати відповіді. Зростаюча залежність від ШІ не повинна зменшувати людську взаємодію, яка є критично важливою для розвитку учнів (емоційна підтримка, наставництво, розвиток критичного мислення).
Тренди розвитку освіти на 2025–2027 роки
-
Інституційне впровадження ШІ з етичним супроводом. Це: створення політик етичного використання ШІ у ЗВО; впровадження ШІ для персоналізації навчального процесу; контроль за прозорістю алгоритмів
-
Розвиток навчальної аналітики. Це: використання освітніх даних для прогнозування успішності; ШІ-аналітика для адаптивного навчання; автоматизоване формативне оцінювання
-
Гібридизація освітнього процесу. Це: інтеграція VR/AR технологій у технічні спеціальності; створення змішаних навчальних середовищ; баланс між онлайн- та офлайн-навчанням
-
Мікронавчання, модульність і сертифікація. Це: розробка короткострокових курсів із підтвердженням компетентностей; впровадження гейміфікації та адаптивних тестів; сертифікація на основі реальних кейсів
-
Підвищення вимог до цифрової грамотності викладачів. Це: ШІ-інструменти для навчального дизайну; методики інтерактивного навчання в цифровому середовищі; використання big data для вдосконалення навчальних програм.
-
Персоналізоване навчання через ШІ. Це: використання адаптивних алгоритмів для індивідуалізації навчального процесу; автоматизовані рекомендації щодо навчальних матеріалів; ШІ-асистенти для підтримки студентів
-
Гейміфікація та інтерактивні методи. Це: використання ігрових механік для підвищення мотивації; VR/AR для створення занурювальних навчальних середовищ; симуляції реальних кейсів у професійній освіті
-
Навчання впродовж життя (Lifelong Learning). Це: розвиток платформ для безперервного навчання; модульні курси для швидкого освоєння нових навичок; корпоративне навчання з інтеграцією ШІ.
-
Екологічна освіта та сталий розвиток. Це: впровадження курсів із екологічної грамотності; використання ШІ для аналізу впливу освітніх установ на довкілля; інтеграція принципів сталого розвитку у навчальні програми.
-
Колаборативне навчання та соціальні платформи. Це: використання спільних освітніх просторів для групових проєктів; розвиток міжнародних освітніх партнерств; ШІ-інструменти для автоматизації командної роботи
Висновки
Дистанційне навчання в Україні проходить складний, але перспективний етап трансформації. Попри виклики, пов’язані з війною, браком стандартів і обмеженими ресурсами, дистанційна освіта має значний потенціал розвитку за умов підтримки на інституційному та державному рівнях. Необхідне переосмислення ролі викладача, впровадження системного підходу до планування курсів, інтеграція ШІ, розробка стандартів якості й забезпечення гнучкості освітньої системи — усе це дозволить сформувати повноцінну та конкурентоспроможну модель дистанційного навчання у вищій освіті України.
Список використаних джерел
-
Кухаренко В.М., Бондаренко В.В. Технології дуального навчання: Монографія. Харків: Вид-во КП «Міська друкарня», 2025. 205 с.
-
Макаренко Н.М., Дрібас С.А., Дистанційне навчання в контексті ефективності студентсько-викладацької взаємодії. Вісник університету імені Альфреда Нобеля. Серія «Педагогіка і психологія». педагогічні науки. 2022. № 1 (23) Url: https://pedpsy.duan.edu.ua/images/PDF/2022/1/23.pdf
-
Elise Hodge. How to Support Students In Online Learning - Keystone Education Group, 2022, Url: https://www.keg.com/news/how-to-support-students-in-online-learning
-
Yusmi Mohd Yunus, Albert Feisal Muhd Feisal Ismail, Robe’ah Yusuf, Muhamad Faizzudin Mohd Razali, Awang Shur Madrin, Muhamad Amin Ab Ghani, Mohd Saleh Abbas. AI-Powered Educational Technologies: Impacts on Curriculum Design and Implementation. SEEJPH Volume XXVI, S1, 2025, р. 229-236
-
Quality Online Courses. National Standards For Quality Online Url: https://nsqol.org/the-standards/quality-online-courses/
-
ISTE Standards Url: https://iste.org/standards
-
Elza MONIER, Fátima GATINHO, Ana Emilia OLIVEIRA, Aldrea RABELO & Rômulo MARTINS, Monitoring System to Help an e-Learning Institution to Manage Tutors and Student Data Retrieved from Moodle (2017). Proceedings of the 25th International Conference on Computers in Education. New Zealand: Asia-Pacific Society for Computers in Education, p. 490-492